Якийфітогормонивідіграють ключову роль у боротьбі з посухою? Як фітогормони адаптуються до змін навколишнього середовища? У статті, опублікованій у журналі Trends in Plant Science, переосмислено та класифіковано функції 10 класів фітогормонів, виявлених на сьогоднішній день у рослинному світі. Ці молекули відіграють життєво важливу роль у рослинах і широко використовуються в сільському господарстві як гербіциди, біостимулятори, а також у виробництві фруктів та овочів.
Дослідження також показує, якіфітогормонимають вирішальне значення для адаптації до змінних умов навколишнього середовища (дефіцит води, повені тощо) та забезпечення виживання рослин у дедалі екстремальніших умовах. Автором дослідження є Серджі Мунне-Бош, професор факультету біології та Інституту біорізноманіття (IRBio) Барселонського університету та керівник Інтегрованої дослідницької групи з антиоксидантів у сільськогосподарській біотехнології.
«З того часу, як Фріц В. Вент відкрив ауксин як фактор поділу клітин у 1927 році, наукові прориви у фітогормонах революціонізували біологію рослин та сільськогосподарські технології», – сказав Мунне-Бош, професор еволюційної біології, екології та наук про довкілля.
Незважаючи на вирішальну роль ієрархії фітогормонів, експериментальні дослідження в цій галузі ще не досягли значного прогресу. Ауксини, цитокініни та гібереліни відіграють вирішальну роль у рості та розвитку рослин і, згідно із запропонованою авторами ієрархією гормонів, вважаються первинними регуляторами.
На другому рівні,абсцизова кислота (АБК), етилен, саліцилати та жасмонова кислота допомагають регулювати оптимальні реакції рослин на зміну умов навколишнього середовища та є ключовими факторами, що визначають реакції на стрес. «Етилен та абсцизова кислота особливо важливі за умов водного стресу. Абсцизова кислота відповідає за закриття продихів (невеликих пор у листках, які регулюють газообмін) та інші реакції на водний стрес та зневоднення. Деякі рослини здатні дуже ефективно використовувати воду, значною мірою завдяки регуляторній ролі абсцизової кислоти», — каже Мунне-Бош. Брасиностероїди, пептидні гормони та стриголактони складають третій рівень гормонів, що забезпечує рослинам більшу гнучкість для оптимального реагування на різні умови.
Крім того, деякі молекули-кандидати на фітогормони ще не повністю відповідають усім вимогам і все ще очікують остаточної ідентифікації. «Мелатонін та γ-аміномасляна кислота (ГАМК) – два гарні приклади. Мелатонін відповідає всім вимогам, але ідентифікація його рецептора все ще перебуває на ранніх стадіях (наразі рецептор PMTR1 виявлено лише у Arabidopsis thaliana). Однак найближчим часом наукова спільнота може досягти консенсусу та підтвердити його як фітогормон».
«Що стосується ГАМК, то в рослин поки що не виявлено жодних рецепторів. ГАМК регулює іонні канали, але дивно, що вона не є відомим нейромедіатором чи тваринним гормоном у рослин», – зазначив експерт.
У майбутньому, враховуючи, що групи фітогормонів мають не лише велике наукове значення у фундаментальній біології, але й значне значення в галузях сільського господарства та рослинної біотехнології, необхідно розширити наші знання про групи фітогормонів.
«Вкрай важливо вивчати фітогормони, які досі мало вивчені, такі як стриголактони, брасиностероїди та пептидні гормони. Нам потрібно більше досліджень взаємодії гормонів, що є мало вивченою галуззю, а також молекул, які ще не класифіковані як фітогормони, такі як мелатонін та гамма-аміномасляна кислота (ГАМК)», – підсумував Сержі Мунне-Бош. Джерело: Munne-Bosch, S. Фітогормони:
Час публікації: 13 листопада 2025 р.