Широке використання синтетичних пестицидів призвело до багатьох проблем, включаючи появу стійких організмів, погіршення стану навколишнього середовища та шкоду здоров'ю людини. Тому нові мікробніпестицидиТерміново потрібні безпечні для здоров'я людини та навколишнього середовища біосурфактанти. У цьому дослідженні для оцінки токсичності для личинок комарів (Culex quinquefasciatus) та термітів (Odontotermes obesus) було використано рамноліпідний біосурфактант, що продукується Enterobacter cloacae SJ2. Результати показали, що між обробками існував дозозалежний рівень смертності. Значення LC50 (50% летальна концентрація) через 48 годин для біосурфактантів термітів та личинок комарів було визначено за допомогою методу апроксимації кривої нелінійної регресії. Результати показали, що 48-годинні значення LC50 (95% довірчий інтервал) ларвіцидної та антитермітної активності біосурфактанту становили 26,49 мг/л (діапазон від 25,40 до 27,57) та 33,43 мг/л (діапазон від 31,09 до 35,68) відповідно. Згідно з гістопатологічним дослідженням, обробка біосурфактантами спричинила серйозне пошкодження органел тканин личинок та термітів. Результати цього дослідження показують, що мікробний біосурфактант, що виробляється Enterobacter cloacae SJ2, є чудовим та потенційно ефективним засобом для контролю Cx, quinquefasciatus та O. obesus.
У тропічних країнах спостерігається велика кількість захворювань, що передаються комарами1. Актуальність захворювань, що передаються комарами, є широко поширеною. Щороку від малярії помирає понад 400 000 людей, а в деяких великих містах спостерігаються епідемії серйозних захворювань, таких як денге, жовта лихоманка, чикунгунья та вірус Зіка.2 Трансмісивні захворювання пов'язані з кожною шостою інфекцією у світі, причому комарі спричиняють найбільшу кількість випадків3,4. Culex, Anopheles та Aedes – це три роди комарів, які найчастіше пов'язані з передачею захворювань5. Поширеність лихоманки денге, інфекції, що передається комаром Aedes aegypti, зросла за останнє десятиліття та становить значну загрозу для громадського здоров'я4,7,8. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), понад 40% населення світу перебуває в групі ризику захворювання на лихоманку денге, при цьому щорічно у понад 100 країнах реєструється 50–100 мільйонів нових випадків9,10,11. Лихоманка денге стала серйозною проблемою громадського здоров'я, оскільки її захворюваність зросла у всьому світі12,13,14. Anopheles gambiae, широко відомий як африканський комар Anopheles, є найважливішим переносником малярії для людини в тропічних і субтропічних регіонах15. Вірус Західного Нілу, енцефаліт Сент-Луїса, японський енцефаліт та вірусні інфекції коней і птахів передаються комарами Culex, яких часто називають звичайними будинковими комарами. Крім того, вони також є переносниками бактеріальних та паразитарних захворювань16. У світі існує понад 3000 видів термітів, і вони існують вже понад 150 мільйонів років17. Більшість шкідників живуть у ґрунті та харчуються деревиною та деревними виробами, що містять целюлозу. Індійський терміт Odontotermes obesus є важливим шкідником, який завдає серйозної шкоди важливим культурам та деревним плантаціям18. У сільськогосподарських районах зараження термітами на різних стадіях може завдати величезної економічної шкоди різним культурам, видам дерев та будівельним матеріалам. Терміти також можуть спричиняти проблеми зі здоров'ям людини19.
Питання стійкості мікроорганізмів та шкідників у сучасній фармацевтичній та сільськогосподарській галузях є складним20,21. Тому обом компаніям слід шукати нові економічно ефективні антимікробні засоби та безпечні біопестициди. Зараз доступні синтетичні пестициди, які, як було показано, є інфекційними та відлякують корисних комах, що не використовуються для їх обробки22. В останні роки дослідження біосурфактантів розширилися завдяки їх застосуванню в різних галузях промисловості. Бісурфактанти є дуже корисними та життєво важливими в сільському господарстві, рекультивації ґрунтів, видобутку нафти, видаленні бактерій та комах, а також у харчовій промисловості23,24. Бісурфактанти або мікробні поверхнево-активні речовини - це біосурфактантні хімічні речовини, що виробляються мікроорганізмами, такими як бактерії, дріжджі та гриби, в прибережних середовищах існування та забруднених нафтою районах25,26. Хімічно отримані поверхнево-активні речовини та біосурфактанти - це два типи, які отримують безпосередньо з природного середовища27. Різні біосурфактанти отримують з морських середовищ існування28,29. Тому вчені шукають нові технології для виробництва біосурфактантів на основі природних бактерій30,31. Досягнення в таких дослідженнях демонструють важливість цих біологічних сполук для захисту навколишнього середовища32. Bacillus, Pseudomonas, Rhodococcus, Alcaligenes, Corynebacterium та ці бактеріальні роди є добре вивченими представниками23,33.
Існує багато типів біосурфактантів із широким спектром застосування34. Значною перевагою цих сполук є те, що деякі з них мають антибактеріальну, ларвіцидну та інсектицидну активність. Це означає, що їх можна використовувати в сільськогосподарській, хімічній, фармацевтичній та косметичній промисловості35,36,37,38. Оскільки біосурфактанти, як правило, біорозкладні та екологічно корисні, їх використовуються в інтегрованих програмах боротьби зі шкідниками для захисту сільськогосподарських культур39. Таким чином, було отримано базові знання про ларвіцидну та антитермітну активність мікробних біосурфактантів, що продукуються Enterobacter cloacae SJ2. Ми досліджували смертність та гістологічні зміни при впливі різних концентрацій рамноліпідних біосурфактантів. Крім того, ми оцінили широко використовувану комп'ютерну програму кількісного аналізу структури та активності (QSAR) під назвою Ecological Structure-Activity (ECOSAR) для визначення гострої токсичності для мікроводоростей, дафній та риб.
У цьому дослідженні було протестовано антитермітну активність (токсичність) очищених біосурфактантів у різних концентраціях від 30 до 50 мг/мл (з інтервалами 5 мг/мл) проти індійських термітів, O. obesus та четвертого виду. Оцінка. Личинки стадії Cx. Личинки комарів quinquefasciatus. Концентрації біосурфактанту LC50 протягом 48 годин проти O. obesus та Cx. C. solanacearum. Личинок комарів було ідентифіковано за допомогою методу апроксимації кривої нелінійної регресії. Результати показали, що смертність термітів зростає зі збільшенням концентрації біосурфактанту. Результати показали, що біосурфактант мав ларвіцидну активність (Рисунок 1) та антитермітну активність (Рисунок 2), зі значеннями 48-годинної LC50 (95% ДІ) 26,49 мг/л (25,40-27,57) та 33,43 мг/л (Рис. 31,09-35,68) відповідно (Таблиця 1). З точки зору гострої токсичності (48 годин), біосурфактант класифікується як «шкідливий» для тестованих організмів. Біосурфактант, вироблений у цьому дослідженні, продемонстрував відмінну ларвіцидну активність зі 100% смертністю протягом 24-48 годин після впливу.
Розрахуйте значення LC50 для ларвіцидної активності. Апроксимація кривої нелінійної регресії (суцільна лінія) та 95% довірчий інтервал (затінена область) для відносної смертності (%).
Розрахуйте значення LC50 для антитермітної активності. Апроксимація кривої нелінійної регресії (суцільна лінія) та 95% довірчий інтервал (затінена область) для відносної смертності (%).
В кінці експерименту під мікроскопом спостерігали морфологічні зміни та аномалії. Морфологічні зміни спостерігалися в контрольній та обробленій групах при 40-кратному збільшенні. Як показано на рисунку 3, порушення росту спостерігалося у більшості личинок, оброблених біосурфактантами. На рисунку 3a показано нормальний Cx. quinquefasciatus, на рисунку 3b показано аномальний Cx. Викликає п'ять личинок нематод.
Вплив сублетальних (LC50) доз біосурфактантів на розвиток личинок Culex quinquefasciatus. Зображення світлової мікроскопії (a) нормального Cx при 40-кратному збільшенні. quinquefasciatus (b) Аномальний Cx. Викликає появу п'яти личинок нематод.
У цьому дослідженні гістологічне дослідження оброблених личинок (рис. 4) та термітів (рис. 5) виявило кілька аномалій, включаючи зменшення площі черевної порожнини та пошкодження м'язів, епітеліальних шарів та шкіри середньої кишки. Гістологія виявила механізм інгібуючої активності біосурфактанта, використаного в цьому дослідженні.
Гістопатологія нормальних необроблених личинок Cx 4-го віку. Личинки quinquefasciatus (контроль: (a, b)) та оброблені біосурфактантом (обробка: (c, d)). Стрілки вказують на оброблений кишковий епітелій (epi), ядра (n) та м'язи (mu). Смуга = 50 мкм.
Гістопатологія нормального необробленого O. obesus (контроль: (a, b)) та обробленого біосурфактантом (обробка: (c, d)). Стрілки вказують на кишковий епітелій (epi) та м'яз (mu) відповідно. Смуга = 50 мкм.
У цьому дослідженні було використано програму ECOSAR для прогнозування гострої токсичності біосурфактантних продуктів на основі рамноліпідів для первинних продуцентів (зелених водоростей), первинних консументів (водяних блох) та вторинних консументів (риб). Ця програма використовує складні кількісні моделі структури-активності сполук для оцінки токсичності на основі молекулярної структури. Модель використовує програмне забезпечення структури-активності (SAR) для розрахунку гострої та довгострокової токсичності речовин для водних видів. Зокрема, у таблиці 2 підсумовано розрахункові середні летальні концентрації (LC50) та середні ефективні концентрації (EC50) для кількох видів. Підозрювану токсичність було класифіковано за чотирма рівнями за допомогою Глобально гармонізованої системи класифікації та маркування хімічних речовин (таблиця 3).
Контроль над хворобами, що переносяться переносниками, особливо над штамами комарів та комарів Aedes. Єгиптяни тепер мають важку роботу 40,41,42,43,44,45,46. Хоча деякі хімічно доступні пестициди, такі як піретроїди та органофосфати, є певною мірою корисними, вони становлять значний ризик для здоров'я людини, включаючи діабет, репродуктивні розлади, неврологічні розлади, рак та респіраторні захворювання. Більше того, з часом ці комахи можуть стати стійкими до них13,43,48. Таким чином, ефективні та екологічно чисті заходи біологічного контролю стануть більш популярним методом боротьби з комарами49,50. Бенеллі51 припустив, що ранній контроль над комарами-переносниками буде ефективнішим у міських районах, але вони не рекомендували використовувати ларвіциди у сільській місцевості52. Том та ін.53 також припустили, що контроль над комарами на їхніх незрілих стадіях буде безпечною та простою стратегією, оскільки вони більш чутливі до контролюючих агентів 54.
Виробництво біосурфактантів потужним штамом (Enterobacter cloacae SJ2) продемонструвало стабільну та багатообіцяючу ефективність. Наше попереднє дослідження повідомляло, що Enterobacter cloacae SJ2 оптимізує виробництво біосурфактантів за допомогою фізико-хімічних параметрів26. Згідно з їхнім дослідженням, оптимальними умовами для виробництва біосурфактантів потенційним ізолятом E. cloacae були інкубація протягом 36 годин, перемішування при 150 об/хв, pH 7,5, 37 °C, солоність 1 ppt, 2% глюкози як джерела вуглецю, 1% дріжджів. Екстракт використовували як джерело азоту для отримання 2,61 г/л біосурфактантів. Крім того, біосурфактанти були охарактеризовані за допомогою ТШХ, ІЧ-спектроскопії з перетворенням Фур'є та MALDI-TOF-MS. Це підтвердило, що рамноліпід є біосурфактантами. Гліколіпідні біосурфактанти є найбільш інтенсивно вивченим класом інших типів біосурфактантів55. Вони складаються з вуглеводних та ліпідних частин, переважно ланцюгів жирних кислот. Серед гліколіпідів основними представниками є рамноліпід та софороліпід56. Рамноліпіди містять два рамнозні фрагменти, пов'язані з моно- або ди-β-гідроксидекановою кислотою 57. Використання рамноліпідів у медичній та фармацевтичній промисловості добре відоме 58, на додаток до їх нещодавнього використання як пестицидів 59.
Взаємодія біосурфактанта з гідрофобною ділянкою дихального сифона дозволяє воді проходити через його продихову порожнину, тим самим збільшуючи контакт личинок з водним середовищем. Присутність біосурфактантів також впливає на трахею, довжина якої близька до поверхні, що полегшує личинкам виповзання на поверхню та дихання. В результаті поверхневий натяг води зменшується. Оскільки личинки не можуть прикріпитися до поверхні води, вони падають на дно резервуара, порушуючи гідростатичний тиск, що призводить до надмірних витрат енергії та загибелі внаслідок утоплення38,60. Подібні результати були отримані Ghribi61, де біосурфактант, що продукується Bacillus subtilis, продемонстрував ларвіцидну активність проти Ephestia kuehniella. Аналогічно, ларвіцидна активність Cx. Das та Mukherjee23 також оцінювала вплив циклічних ліпопептидів на личинок quinquefasciatus.
Результати цього дослідження стосуються ларвіцидної активності рамноліпідних біосурфактантів проти Cx. Знищення комарів quinquefasciatus узгоджується з раніше опублікованими результатами. Наприклад, використовуються біосурфактанти на основі сурфактину, що виробляються різними бактеріями роду Bacillus та Pseudomonas spp. У деяких ранніх звітах64,65,66 повідомлялося про активність ліпопептидних біосурфактантів з Bacillus subtilis23 щодо знищення личинок. Deepali та ін.63 виявили, що рамноліпідний біосурфактант, виділений зі Stenotropomonas maltophilia, мав потужну ларвіцидну активність у концентрації 10 мг/л. Silva та ін.67 повідомили про ларвіцидну активність рамноліпідного біосурфактанта проти Ae у концентрації 1 г/л. Aedes aegypti. Kanakdande та ін. У дослідженні 68 повідомлялося, що ліпопептидні біосурфактанти, що продукуються Bacillus subtilis, спричиняли загальну смертність личинок Culex та термітів з ліпофільною фракцією Eucalyptus. Аналогічно, Масендра та ін. 69 повідомили про смертність робочих мурах (Cryptotermes cynocephalus Light.) на рівні 61,7% у ліпофільних фракціях n-гексану та EtOAc неочищеного екстракту E.
Партіпан та ін.70 повідомили про інсектицидне використання ліпопептидних біосурфактантів, що продукуються Bacillus subtilis A1 та Pseudomonas stutzeri NA3, проти Anopheles Stephensi, переносника малярійного паразита Plasmodium. Вони спостерігали, що личинки та лялечки виживали довше, мали коротші періоди відкладання яєць, були стерильними та мали коротшу тривалість життя при обробці різними концентраціями біосурфактантів. Спостережувані значення LC50 біосурфактанта B. subtilis A1 становили 3,58, 4,92, 5,37, 7,10 та 7,99 мг/л для різних личинкових стадій (тобто личинок I, II, III, IV та стадії лялечки) відповідно. Для порівняння, біосурфактанти для личинкових стадій I-IV та стадій лялечки Pseudomonas stutzeri NA3 становили 2,61, 3,68, 4,48, 5,55 та 6,99 мг/л відповідно. Вважається, що затримка фенології личинок та лялечок, що вижили, є результатом значних фізіологічних та метаболічних порушень, спричинених обробкою інсектицидами71.
Штам Wickerhamomyces anomalus CCMA 0358 продукує біосурфактант зі 100% ларвіцидною активністю проти комарів Aedes. 24-годинний інтервал aegypti 38 був вищим, ніж повідомляли Silva та ін. Бісурфактант, отриманий з Pseudomonas aeruginosa з використанням соняшникової олії як джерела вуглецю, показав, що знищує 100% личинок протягом 48 годин 67. Abinaya та ін.72 та Pradhan та ін.73 також продемонстрували ларвіцидну або інсектицидну дію поверхнево-активних речовин, що виробляються кількома ізолятами роду Bacillus. Раніше опубліковане дослідження Senthil-Nathan та ін. показало, що 100% личинок комарів, які зазнали впливу рослинних лагун, мали ймовірність загинути. 74.
Оцінка сублетального впливу інсектицидів на біологію комах має вирішальне значення для програм комплексної боротьби зі шкідниками, оскільки сублетальні дози/концентрації не вбивають комах, але можуть зменшити популяції комах у майбутніх поколіннях, порушуючи біологічні характеристики10. Сікейра та ін.75 спостерігали повну ларвіцидну активність (100% смертність) рамноліпідного біосурфактанта (300 мг/мл) при тестуванні в різних концентраціях від 50 до 300 мг/мл. Личинкова стадія штамів Aedes aegypti. Вони проаналізували вплив часу до смерті та сублетальних концентрацій на виживання личинок та активність плавання. Крім того, вони спостерігали зниження швидкості плавання після 24–48 годин впливу сублетальних концентрацій біосурфактанта (наприклад, 50 мг/мл та 100 мг/мл). Вважається, що отрути, які мають перспективні сублетальні ролі, є більш ефективними у заподіянні множинних пошкоджень шкідникам, що піддавалися впливу76.
Гістологічні спостереження наших результатів показують, що біосурфактанти, що продукуються Enterobacter cloacae SJ2, значно змінюють тканини личинок комарів (Cx. quinquefasciatus) та термітів (O. obesus). Подібні аномалії були спричинені препаратами базилікової олії у An. gambiaes.s та An. arabica, як описано Очолою77. Камарадж та ін.78 також описали ті ж морфологічні аномалії у An. Личинки Стефані зазнали впливу наночастинок золота. Васанта-Срінівасан та ін.79 також повідомили, що ефірна олія пастушої сумки сильно пошкодила камеру та епітеліальні шари Aedes albopictus. Aedes aegypti. Рагхавендран та ін. повідомили, що личинок комарів обробляли 500 мг/мл міцеліальним екстрактом місцевого грибка Penicillium. Ae показують серйозні гістологічні пошкодження. aegypti та Cx. Рівень смертності 80. Раніше Абіная та ін. вивчали личинки четвертого віку An. Stephensi та Ae. aegypti виявили численні гістологічні зміни у Aedes aegypti, оброблених екзополісахаридами B. licheniformis, включаючи сліпу кишку шлунка, атрофію м'язів, пошкодження та дезорганізацію гангліїв нервових тяжів72. За даними Raghavendran et al., після обробки міцеліальним екстрактом P. daleae клітини середньої кишки тестованих комарів (личинки 4-го віку) показали набряк кишкового просвіту, зменшення міжклітинного вмісту та ядерну дегенерацію81. Такі ж гістологічні зміни спостерігалися у личинок комарів, оброблених екстрактом листя ехінацеї, що вказує на інсектицидний потенціал оброблених сполук50.
Використання програмного забезпечення ECOSAR отримало міжнародне визнання82. Сучасні дослідження показують, що гостра токсичність біосурфактантів ECOSAR для мікроводоростей (C. vulgaris), риб та водяних бліх (D. magna) належить до категорії «токсичність», визначеної Організацією Об'єднаних Націй83. Модель екотоксичності ECOSAR використовує SAR та QSAR для прогнозування гострої та довгострокової токсичності речовин і часто використовується для прогнозування токсичності органічних забруднювачів82,84.
Параформальдегід, натрій-фосфатний буфер (pH 7,4) та всі інші хімічні речовини, що використовувалися в цьому дослідженні, були придбані у HiMedia Laboratories, Індія.
Виробництво біосурфактантів проводили в колбах Ерленмейєра об'ємом 500 мл, що містили 200 мл стерильного середовища Бушнелла-Хааса, доповненого 1% сирої нафти як єдиного джерела вуглецю. Попередню культуру Enterobacter cloacae SJ2 (1,4 × 104 КУО/мл) інокулювали та культивували на орбітальному шейкері при 37°C, 200 об/хв протягом 7 днів. Після інкубаційного періоду біосурфактант екстрагували центрифугуванням культурального середовища при 3400×g протягом 20 хвилин при 4°C, а отриманий супернатант використовували для цілей скринінгу. Процедури оптимізації та характеристики біосурфактантів були запозичені з нашого попереднього дослідження26.
Личинок Culex quinquefasciatus було отримано з Центру перспективних досліджень морської біології (CAS), Паланчіпетай, Тамілнад (Індія). Личинок вирощували у пластикових контейнерах, заповнених деіонізованою водою, при температурі 27 ± 2°C та фотоперіоді 12:12 (світло:темрява). Личинок комарів годували 10% розчином глюкози.
Личинки Culex quinquefasciatus були знайдені у відкритих та незахищених септиках. Використовуйте стандартні класифікаційні рекомендації для ідентифікації та культивування личинок у лабораторії85. Ларвіцидні випробування проводилися відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я86. SH. Личинки четвертого віку quinquefasciatus збирали в закриті пробірки групами по 25 мл та 50 мл з повітряним зазором у дві третини їхньої місткості. Біоповерхнево-активна речовина (0–50 мг/мл) додавали до кожної пробірки окремо та зберігали при температурі 25 °C. У контрольній пробірці використовували лише дистильовану воду (50 мл). Мертвими личинками вважали тих, які не виявляли ознак плавання протягом інкубаційного періоду (12–48 годин)87. Обчисліть відсоток смертності личинок за допомогою рівняння. (1)88.
Родина Odontotermitidae включає індійського терміта Odontotermes obesus, знайденого в гниючих колодах на території сільськогосподарського кампусу (Університет Аннамалай, Індія). Випробуйте цей біосурфактант (0–50 мг/мл) за допомогою звичайних процедур, щоб визначити, чи є він шкідливим. Після сушіння в ламінарному потоці повітря протягом 30 хвилин кожну смужку паперу ватману покривали біосурфактантом у концентрації 30, 40 або 50 мг/мл. Попередньо покриті та непокриті паперові смужки тестували та порівнювали в центрі чашки Петрі. Кожна чашка Петрі містить близько тридцяти активних термітів O. obesus. Контрольним та тестовим термітам давали вологий папір як джерело їжі. Усі чашки витримували при кімнатній температурі протягом усього періоду інкубації. Терміти гинули через 12, 24, 36 та 48 годин89,90. Потім рівняння 1 було використано для оцінки відсотка смертності термітів при різних концентраціях біосурфактанта. (2).
Зразки зберігали на льоду та упаковували в мікропробірки, що містили 100 мл 0,1 М натрій-фосфатного буфера (pH 7,4), і відправляли до Центральної лабораторії патології аквакультури (CAPL) Центру аквакультури імені Раджива Ганді (RGCA), Гістологічна лабораторія, Сіркалії, округ Майїладутурай, Тамілнад, Індія, для подальшого аналізу. Зразки негайно фіксували у 4% параформальдегіді при 37°C протягом 48 годин.
Після фази фіксації матеріал тричі промивали 0,1 М натрій-фосфатним буфером (pH 7,4), поступово зневоднювали в етанолі та замочували у смолі LEICA протягом 7 днів. Потім речовину поміщали у пластикову форму, заповнену смолою та полімеризатором, а потім поміщали в піч, нагріту до 37°C, до повної полімеризації блоку, що містить речовину.
Після полімеризації блоки були нарізані за допомогою мікротома LEICA RM2235 (Rankin Biomedical Corporation 10,399 Enterprise Dr. Davisburg, MI 48,350, США) до товщини 3 мм. Зрізи згруповані на предметних стеклах по шість зрізів на предметне стекло. Скло висушили за кімнатної температури, потім забарвили гематоксиліном протягом 7 хвилин і промили проточною водою протягом 4 хвилин. Крім того, на шкіру нанесли розчин еозину на 5 хвилин і промили проточною водою протягом 5 хвилин.
Гостру токсичність було передбачено з використанням водних організмів з різних тропічних рівнів: 96-годинна LC50 для риб, 48-годинна LC50 для D. magna та 96-годинна EC50 для зелених водоростей. Токсичність біосурфактантів рамноліпідної групи для риб та зелених водоростей оцінювали за допомогою програмного забезпечення ECOSAR версії 2.2 для Windows, розробленого Агентством з охорони навколишнього середовища США. (Доступно онлайн за адресою https://www.epa.gov/tsca-screening-tools/ecological-struct-activity-relationships-ecosar-predictive-model).
Усі тести на ларвіцидну та антитермітну активність проводили у трьох повторностях. Для розрахунку медіанної летальної концентрації (LC50) з 95% довірчим інтервалом було проведено нелінійну регресію (логарифм доза-відповідь) даних про смертність личинок та термітів, а криві концентрація-відповідь були побудовані за допомогою Prism® (версія 8.0, GraphPad Software) Inc., США) 84, 91.
Це дослідження розкриває потенціал мікробних біосурфактантів, що продукуються Enterobacter cloacae SJ2, як ларвіцидних та антитермітних засобів проти комарів, і ця робота сприятиме кращому розумінню механізмів ларвіцидної та антитермітної дії. Гістологічні дослідження личинок, оброблених біосурфактантами, показали пошкодження травного тракту, середньої кишки, кори головного мозку та гіперплазію кишкових епітеліальних клітин. Результати: Токсикологічна оцінка антитермітної та ларвіцидної активності рамноліпідного біосурфактанта, що продукується Enterobacter cloacae SJ2, показала, що цей ізолят є потенційним біопестицидом для боротьби з трансмісивними хворобами комарів (Cx quinquefasciatus) та термітів (O. obesus). Існує потреба зрозуміти основну екологічну токсичність біосурфактантів та їх потенційний вплив на навколишнє середовище. Це дослідження забезпечує наукову основу для оцінки екологічного ризику біосурфактантів.
Час публікації: 09 квітня 2024 р.